Наприкінці осені 2008 року в селищі побували кореспонденти всеукраїнського журналу "Український тиждень” Тетяна Оробець та Олександр Чекменьов. 
    Вже в грудні вийшов 50-й номер журналу в якому авторка виклала свої враження від побаченого і почутого в статті "Горе-море” у рубриці "Ми. Країна”.
    "Вісник” пропонує читачам ознайомитися з матеріали "Українського тижня” на сайті: www.ut.net.ua. Адже матеріал дійсно заслуговує уваги.

    Точка відліку нової історії Градизька, що на Полтавщині, - 1961 рік: Кременчуцьке водосховище поглинуло приблизно половину міста. Тепер це місто рибалок.
    Ви знаєте це містечко, якщо мандрували осучасненим Чумацьким шляхом - автотрасою "Київ - Дніпропетровськ- Крим”. І, можливо, навіть зупинялися тут, щоби придбати на місцевому рибному базарі в`яленого ляща чи сома.
    Восьмитисячний Градизьк з півночі тулиться до гори Вивихи або Пива - найвищої точки Лівобережної України (169 м над рівнем моря). Із заходу селище омиває найбільше з шести водосховищ на Дніпрі - Кременчуцьке. Його градижчани між собою називають "наше горе-море”.
    Воно й справді видається безкраїм: 28 км завширшки. І лише в сонячний день із градизького берега можна побачити, як десь далеко-далеко на іншому боці майорять землі Черкащини. А "горе” тому, що старожили не можуть пробачити рукотворній водоймі затоплених батьківських садиб, а молодь - для багатьох визначеного заздалегідь способу життя і заробітку, чим є рибний промисел…  
   Далі читай на сайті: www.ut.net.ua.