Неофіційний сайт містечка Градизьк

Наше опитування

Оцініть новий Градизький сайт
Всього відповідей: 211

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Форма входу

Історія Градизька

      Градизьк (до 1789 - Городище) - смт Глобинського району, центр селищної ради народних депутатів, якій підпорядковані села Ганнівка, Котляревське, Лізки та Середпілля. Розташований на північно-східному узбережжі Кременчуцького водосховища, на схилі г. Пивихи, за 29 км від райцентру та за 15 км від залізничної станції Рублівка. Через Градизьк проходить автомагістраль Київ -Дніпропетровськ. 9140 жителів (1990); 8050 жителів (01.01.2010).

      Є одним з найдавніших поселень на території Полтавщини. Існував ще за часів Київської Русі і, вірогідно, був знищений під час навали орд Батия (кінець 30-х — початок 40-х рр. 13 ст.). З середини 14 ст. землі потрапили під владу Великого князівства Литовського. 1489 король Казимир IV пожалував їх Київському Пустинно-Миколаївському монастиреві. Уже в 16 ст. серед монастирських володінь згадується містечко Городище. На початку 16 ст. на теперішній території Градизька був "замок", а приблизно за 3,5 км від нього — залишки "селища Градище". Замок, напевно, був на самій г. Пивисі, де існувало давнє поселення Пива, що належало руським боярам Пивам. У 2-й половині 16 ст. монастир заснував на г. Пивисі свій філіал - Пивгородський Миколаївський монастир. Поселення Городище позначене на карті серед. 17 ст. франц. фортифікатора Г.Л. де Боплана. Жителі Градизька брали участь у селянсько-козацьких повстаннях: під проводом Івана Сулими (1635), Павла Павлюка (1637), Якова Острянина та Карпа Скидана (1638). Про ті події ще до 20 ст. нагадували кургани на Пивисі та на околицях Градизька (Бабичиха, Людська могила, Гостра могила та ін.). Градижчани також брали участь у визвольній війні укр. народу 1648 - 54.

     Остаточно Градизьк було приєднано до Росії після Андрусівського перемир"я 1667. До цього року входив до складу Максимівської сотні Чигиринського полку. У 1661 - 63 - сотенне містечко Кременчуцького, 1667 - Миргородського полку. У 60 - 70 рр. 17 ст. Градизьк стає ареною боїв між правобережними і лівобережними гетьманами за панування над Україною. У Градизьку 19.09.1676 П. Дорошенко капітулював перед російсько-українськими військами, присягнув на вірність Росії і віддав І Самойловичу клейноди гетьманства. У 2-й пол. 17 - на поч. 18 ст. у містечко, рятуючись від утисків польських магнатів, переселяється багато селян з Умані, Канева, Волині та інших міст правобережжя. 1739 на Градизьк напало бл. 5 тис. татар, але вони були розбиті військами полковника Часника. У 1741 в Градизьку та на його околицях було 4 шпиталі для убогих, безпритульних та інвалідів. 16 (27).09.1781 у складі Київського намісництва сворено Городиський повіт з центром у м. Городищі. 1782 було затверджено Градизький герб. У Градизьку діяли 2 церкви - Покровська та Троїцька. При кожній із них існувала лікарня і шпиталь. Міщанських будинків і дворів - 512, хат - 696, 4282 жителі. Відбувалося 4 ярмарки на рік. Були розвинуті ремесла, торгівля. Градизьк - один із значних центрів торгівлі на Дніпрі. 1789 місто віднесено до Катеринославського намісництва, дістало офіційну назву Градизьк. Наприкінці 1796 Градизьк віднесено до Малоросійської губернії. Указом від 8(19). 10.1797 його винесено за штат повітових міст й перейменовано в посад, а новим указом від 9(20). 11. тогож року знову перейменовано в заштатне місто. 1802 Градизьк віднесено до складу Кременчуцького повіту новоутвореної Полтавської губернії. 1805 затверджено план забудови міста. Передбачалося звести три майдани та 19 вулиць на існуючих "обивательських кварталах", спорудити муровані будинки ратуші, міської думи, поштової експедиції та ін. 1807 приступили до здійснення плану. У ході робіт були знесені вали та земляні насипи старих укріплень, споруджена Велика ярмаркова площа. У 1810 в місті - 711 дворів, 4500 жителів, цегельний завод, 33 вітряки. За переписом 1859 в Градизьку - 1366 будинків, 7708 жителів, 4 церкви, єврейський молитовний будинок, парафіяльне училище, поштова станції, лісова пристань, відбувалося 4 ярмарки на рік. У зв"язку з пожежами 1832,1848 та 1866 місто поступово занепадає, торгівля йде на спад. 1880 був споруджений тартак, де працювало 10 робітників. З 1852 в Градизьку існує двокласне чоловіче училище, 1871 відкрито жіноче земське двокласне училище. При Покровській церкві (нова дерев"яна, споруджена 1882) та приписаній до неї Миколаївській (колишня монастирська, нова мурована, збудована 1777) були церковнопарафіяльна школа та школа грамоти, при Троїцькій та приприсаній до неї Георгіївській (нова дерев"яна, збудована 1894) — церковнопарафіяльні двокласна чоловіча та однокласна жіноча школи і школа грамоти. При Покровській церкві працювала також невелика бібліотека, а з 1895 - земська бібліотека-читальня (на 1910 було 1732 примірники книг). У 1900 в місті існує три громади (козацька , казенних селян та селян-власників), у яких налічувалося 1007 дворів, 6521 житель. Наприкінці 1905 в Градизьку сталися антиурядрві заворушення. Для його придушення в місто було направлено каральний загін. Працювало 2 лісопильні заводи, маслозавод, 2 вальцьових млини, 2 олійниці з просорушками, цегельний завод (1913). Напередодні Лютневої революції 1917 в Градизьку діяло 5 початкових шкіл (16 учителів та 8 священнослужителів); медичну допомогу надавав один земський лікар. Були аптека, аптекарський магазин, поштово - телеграфна контора, кредитне товариство.

      Радянську владу встановлено в січні 1918. Градизьку організацію РСДРП (б) у лютому 1918 очолив П.Ю. Ковалевський, а першим головою волревкому був обраний П.Л. Крупко. Для боротьби з німецько-австрійськими окупантами і гетьманцями було створено партизанський загін на чолі з Я.М. Болдарєвим. 7.03.1923 Градизьк став райцентром Градизького району Кременчуцького округу. 10646 жителів. До Градизької сільради входили села й хутори: Бистрівщина., Велика Гардашівка, Ганнівка, Гирман, Гуменні Левади, Дебелого, Думівка, Лізки, Максимівський, Миколаївка, Подільський, Середпілля Думівське, Середпілля Петрівське, Стадня Могила. 1923 в Градизьку організований перший ТСОЗ "Жатка", на базі якого згодом організувалося ТСОЗ ім. Г.І. Петровського. На протязі 1925 — 29 ств. ТСОЗи "Господар-незаможник", "Згода", "Червоний садівник"та ін.; на їх базі 1929 був організований колгосп "Воля". З 1921 працювала МТС. 1921 члени аматорського гуртка створили Українську мандрівну повітову трупу, що згодом переросла в драматичний колектив. Для боротьби з неписемністю в 1924 створено 9 шкіл та пунктів лікнепу.  Під час німецько-фашистської окупації (13.09.1241 - 27.09.1943) гітлерівці влаштували в Градизьку табір для військовополонених, де загинуло майже 5 тис. радянських воїнів. На території району діяв також партизанський загін.

     З 1957 Градизьк - смт. 30.12.1962 розформовано Градизький район, його територію віднесено до Глобинського району. У 80-90-х роках у Градизьку працювали завод господарських товарів "Дніпро", завод будматеріалів, рибзавод, молокозавод, дільниця Глобинського хлібокомбінату, цех Кременчуцької художньої фабрики "Дніпрянка", комбінати побутового обслуговування і комунальних піприємств і т. д. Діяли відділення зв"язку, відділення Ощадбанку, телеграф, АТС, середня та дві 8-річні школи, музична школа та спецшкола-інтернат, 8 медичних установ (у т. ч. районна лікарня на 200 ліжок та тубдиспансер), 2 будинки культури (на 400 та 470 місць) з кіноустановками, 3 бібліотеки, Градизький народний історико-краєзнавчий музей, стадіон на 2000 місць, 3 парки та 7 скверів, дитячий табір відпочинку.

     Серед уродженців Градизька - укр.композитор, народний артист СРСР, лауреат Державної премії УРСР ім.Т. Г. Шевченка (1975), Герой України О. І. Білаш - автор опери "Гайдамаки", "Прапороносці", моноопери "Балада війни", опери "Чиста криниця", творів для симфонічного оркестру, ВІА, хорів, музики для драматичних вистав і кінофільмів, понад 200 пісень; народний артист УРСР, лауреат Державної премії СРСР (1952) А.А.Верменич (1897 - 1979), укр. письменник І.І.Білик, доктор історичних наук А.П.Олексашенко, укр. художник І.І.Юхно, генерали Рад. Армії Д.В.Головко та М.І.Левченко. Пам"ятники: В.І.Леніну (1955), на братській могилі 352 рад. воїнів, що загинули 1943 при визволенні Градизька від гітлерівців (1949), на братській могилі рад. воїнів та жертв фашизму (1957), на братських могилах місцевих патріотів та військовополонених (1983). Серед археологічних пам"яток - сліди палеолітич. стоянки в урочищі Скакалка, курганний могильник доби бронзи, поселення доби черняхівської культури поблизу Дніпра.


Пошук

Календар

«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Архів записів

Друзі сайту

Рідна країна - світоглядний портал