В українському календарі існує дуже багато різноманітних свят. Люди окремих професій відзначають свої професійні свята. Ще є безліч релігійних свят. Але, звісно, найбільше задоволень приносять ті свята, коли людина відпочиває не поспішаючи на роботу. Інакше кажучи - вихідні, які і є святковими. Це державні свята. І, до речі, в Україні їх досить багато, якщо порівняти з країнами Європи. І це пов'язано не з тим, що українці хочуть працювати менше ніж усі європейці. Так склалося історично. 
   Як би там не було, ми живемо в державі, що зветься Україна і повинні пам'ятати свою історію. Адже зберігаючи цінності українського народу ми можемо говорити про майбутнє України. 
    На виконання доручення Глави держави Секретаріатом Президента України підготовлено пропозиції по удосконаленню календаря державних свят та святкових днів в Україні. Зокрема, в них говориться про встановлення нового державного свята - Дня Соборності України (22 січня) та вилучення з переліку державних свят (неробочих днів) Свята весни і праці 2 травня.  
    Також, встановлення державного свята 1 грудня, як Дня національної Згоди, приуроченого до річниці Всеукраїнського референдуму 1991 року, коли майже одностайно населення висловилося за незалежність України. 
    29 січня встановити День захисника України. Саме в тоді Україна відзначає день пам`яті Героїв Крут. 
    Також пропонується перенести відзначення Дня Ветерана з 1 жовтня на 23 лютого (нинішній День Захисника Вітчизни). 
    З метою роз'яснення та інформування громадськості про зміни, "вісник” долучається до роботи і пропонує історичні матеріали про виникнення нових свят. А також ми будемо раді почути ваші думки з цього приводу. 

   Отож, 22 січня - День Соборності України. 
   Це свято ми відзначаємо щороку в день проголошення Акту злуки (возз`єднання) Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки, що відбулося у 1919 році. Офіційно цей день в Україні як День Соборності відзначається з 1999 року.  
   22 січня 1918 року у приміщенні Київського Будинку вчителя було підписано Четвертий універсал, яким Українську Народну Республіку було проголошено суверенною і незалежною державою. А 1919 року в цей самий день на Софіївській площі у Києві було проголошено Акт Соборності українських земель. Століттями розірваний український народ визволився з неволі - Лівобережна Україна вийшла з Російської, а Правобережна - з Австро-Угорської імперій - і возз'єднався на своїй землі в єдиній Українській державі. 
   Акт возз`єднання, злуки двох Україн був, швидше, символічним знаком прагнення єдності, бо у керівництві країни спільності тоді не було. "Безпорадність проводу впливала на загальний настрій, - писала сучасниця тих подій, історик Наталя Полянська-Василенко. - Україна, затиснута між двома потужними силами - Антантою з півдня і більшовизмом з півночі, - не мала сил для боротьби. Військо розбігалося, ширилося безладдя. У таких умовах пройшла майже непоміченою подія, яка мала велике ідейне значення: свято Соборності України. 
   22 січня 1919 року на Софіївському майдані проголошено злуку УНР і ЗУНР. Але під тиском невідрадних подій свято пройшло "сухо, тихо”. "Віднині зливаються в одно віками відділені одна від одної частини України - Галичина, Буковина, Закарпаття і Придніпрянська Україна - в одну Велику Україну. Сповнилися відвічні мрії, для яких жили й за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна Республіка. Віднині український народ, звільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об`єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної незалежної Української держави на добро і щастя українського народу”, - пролунало 22 січня того року у Києві.
   УНР як незалежна держава постала рівно за рік перед цим. ЗУНР постала в листопаді 1918 року, і відразу ж розпочався процес об`єднання: зазбручанська Українська національна рада надіслала до Києва свою делегацію для переговорів із гетьманом Павлом Скоропадським. Після зміни влади переговори велися з Директорією. 1 грудня 1918 року у Фастові був укладений "перед вступний договір” про "злуку обох українських держав в одну державну одиницю”. 21 січня 1919 року в Хусті Всенародні збори ухвалили приєднати до УНР Закарпаття. Наступного дня у Києві в урочистостях з нагоди Злуки брала участь делегація Західної області УНР.
   22 січня 1973 року в Чорткові на Тернопіллі гурт молоді під орудою Володимира Мармуса вивісив жовто-блакитний прапор (за що хлопців ув'язнили в радянському концтаборі). 22 січня 1978 року на знак протесту проти російської окупації біля могили Т.Шевченка в Каневі спалив себе Олекса Гірник із Калуша. 22 січня 1990 року сотні тисяч українців узялися за руки, утворивши "живий ланцюг” від Києва до Львова, на згадку про проголошення Акту Соборності.

   29 січня - День пам`яті Героїв Крут (пропонується, як День захисника України).
   90 років тому молоді захисники щойно посталої Української Народної Республіки власною кров`ю вписали нову героїчну сторінку в історію українських визвольних змагань. 
   Після заснування 17 березня 1917 року в Києві Центральної Ради та проголошення Української Народної Республіки на Україну почали наступ більшовицькі війська Муравйова з метою повалення національної влади та радянської окупації. Прибічники більшовиків організовували майже в кожному великому українському місті диверсійні повстання проти ЦР. Найнебезпечніше з них вибухнуло 29 січня 1918 року у Києві, коли російські робітники захопили завод "Арсенал”, на кілька днів скувавши українські війська. 
   Водночас, поблизу залізничної станції Крути, 29 січня 1918 р. в бій з більшовиками вступили загони Петлюри. Після запеклих боїв українці змушені були відступити. В оточення ворогів потрапив загін із 300 курсантів військової школи, студентів та гімназистів. Вони вступили у нерівний бій із значно переважаючим і добре озброєним та вишколеним противником. 
   Всі вони загинули, але рішуче відстоювали право українського народу жити у власній державі. Їхня смерть здобула їм почесне місце в українському національному пантеоні.  
   Тим часом, ЦР 22 січня 1918 року прийняла свій Четвертий (останній) Універсал, проголосивши, що УНР розриває зв'язки з більшовицькою Росією й відтак стає вільною і самостійною державою. Хоча і статися цьому не судилося. Україна на 70 років була закабалена тенетами Союзу Радянських Соціалістичних Республік.
   Трагедія Крут, смерть юнаків через більшовицьке нашестя має бути пересторогою нинішнім і майбутнім провідникам української нації, навчати мудрості, консолідованості та виваженості у рішеннях та діях. Чин Героїв Крут є взірцем патріотизму, палкої любові, відданості Батьківщині, благородного служіння Україні. Українці ще мають належно оцінити цей подвиг. Наш обов`язок – повернути із забуття імена тих героїв, що залишаються досі невідомими, донести до свідомості кожного українця велич подвигу Героїв.
   1 грудня - День Національної Згоди. Це день проведення Всеукраїнського референдуму 1991 року, коли майже одностайно населення висловилось за незалежність України.
   19 - 21 серпня 1991 року в СРСР було здійснено невдалу спробу державного перевороту. Одразу після провалу путчу республіки заявили про свій вихід із Союзу. За рік до цієї події, 16 липня 1990 року Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет України. 
   В умовах політичної кризи, 24 серпня 1991 року ВР УРСР прийняла Акт проголошення незалежності України, який проголосив Україну незалежною демократичною державою. Було прийнято рішення про проведення 1 грудня 1991 року Всеукраїнського референдуму на підтвердження доленосного для держави Акта. А також призначено вибори Президента України. Про значущість референдуму свідчить звернення ВРУ до народу: "Це вибір для себе, для своїх дітей і онуків, для майбутніх поколінь. Ми не маємо права помилятися… тому що в наших руках доля молодої незалежної держави і доля Батьківщини, рідної землі”. Понад 90% громадян України проголосували на підтримку Акта проголошення незалежності, незважаючи на те, що на референдумі СРСР 17.03.1991 р. 70% населення України висловилися за збереження єдності Союзу. Президентом було обрано Голову ВР Л.Кравчука. 
   Тож на політичній карті з`явилась нова самостійна, незалежна, європейська держава - Україна.

Також пропонується вилучити з переліку державних свят (неробочих днів) Свята весни і праці 2 травня.
   А яка взагалі історія свята Першотравня? "Вісник” пропонує історичну довідку стосовно цього.  
   До недавнього часу 1 Травня відзначалось у майже в усіх країнах світу як Міжнародний день солідарності трудящих. Рішення про відзначення 1 Травня проведенням робітничих демонстрацій було прийнято в липні 1889 року Паризьким конгресом ІІ-го Інтернаціоналу в пам'ять про виступ робітників м. Чикаго, які організували у 1886 році страйк із вимогами встановлення 8-годинного робочого дня, а також демонстрацію, яка закінчилась кровопролитним зіткненням із поліцією.
   Вперше цей день був відзначений як Міжнародний у неділю 4 травня 1890 року в Австро-Угорщині, Бельгії, Німеччині, Данії, Іспанії, Італії, США, Норвегії, Франції, Швеції і в інших країнах. У Російській імперії 1 Травня вперше був відзначений у 1890 році страйком 10 тис. трудящих міста Варшави. Протягом 1892-1894 рр. 1 Травня відзначались зборами та демонстраціями трудящих Петербурга, Тули, Лодзі, Вільнюса, Казані, Києва.  
   Незважаючи на ідеологічне забарвлення й добровільно-примусову участь у демонстраціях у тоталітарні час, нині Перше травня залишається одним з улюблених свят в Україні. Першотравень повернувся до нас як день солідарності людей праці тих, хто створює матеріальні та духовні блага, забезпечує невпинний розвиток суспільства. Воно символізує буяння весни, кличе до змін на краще. Але чому на свято припадає два дні святкування? Незрозуміло…

   

Петро Волошин

№5 (8), 7(10), 8(11), 9(12).  червень, вересень, жовтень, листопад 2008 р.