"Дитячі душі - це алмази, яким потрібна невеличка обробка” - так вважав Михайло Захаров, засновник мистецької студії "Фіалка” Градизької гімназії ім. О.Білаша. "Всі діти талановиті, треба тільки розгледіти той талант, допомогти йому розкритися, проявитися і підказати яким саме чином це зробити і тоді той талант засяє веселковим барвоцвітом діаманта” - він був у цьому переконаний. 
   27 жовтня, в день народження М.О.Захарова, мистецька студія "Фіалка" відзначила 10-річчя своєї діяльності і вітала тих, хто відвідував студію впродовж цих 10-ти років. Справу свого батька продовжує донька Діана Манжус, яка тепер керує студією.
   Схвильовано, зі сльозами на очах, вона привітала всіх присутніх. Вдячними словами звернулася до директора гімназії Алли Салімон. Бо саме вона, десять років тому, зустрівши Михайла Захарова, коли він розповів їй про свою мрію створити мистецьку студію, розгледіла, інтуїтивно відчула, що перед нею людина, яка зможе здійснити все те, про що їй так натхненно розповідав. І не помилилась. Тепер про студію знають не лише у Градизьку, а й в Україні. 52 виставки та конкурси у Полтаві, Києві, звідки завжди поверталися з відзнаками - результат талановитого вчителя та його вихованців.
   "Шановна, Алло Петрівно! Я вдячна вам за те, що ви розгледіли у Михайлі Олександровичу талант від Бога. За те, що стали його духовною музою. Завдяки впевненості, що ви підтримаєте його, він міг здійснювати свої творчі задуми. Завдяки вашій матеріальній підтримці маємо прекрасну студію, видали "методичку” з декоративно-ужиткового мистецтва. Ці слова Діани Михайлівни присутні зустріли оплесками.
   У своєму привітальному слові Алла Петрівна розповіла, як вони співпрацювали з М. Захаровим: "Коли вперше я з ним поспілкувалася, я відчула, що в його серці є іскорка натхнення, яка згодом може перетворитися на полум'я творчості, яка захопить своєю красою учнів нашої школи. Я задоволена, що саме так і сталося - він навчив дітей тому, що вмів сам, навчив "нести” радість людям через красу...” 
   Своїми враженнями поділилися присутні вчителі. Ольга Оністрат зокрема відмітила: "Це була дуже порядна, вихована людина, високої внутрішньої культури, яка зуміла створити в студії атмосферу тепла, доброти. Бажаю всім студійцям зберегти це і нехай це джерело творчоті не міліє, не зникає…”  
   Наталія Михайлик згадувала, як вона з почуттям особливого піднесення заходила до студії, а одного разу, не втерпіла і сама виліпила пелюсточку до картини "Ангел - охоронець України”: "не втрималася і разом з дівчатками захоплено фантазувала біля картини…”
   Зоя Юхно розповіла, що студійці не тільки захоплювалися роботою у студії, а й завжди допомагали створювати декорації та прикраси на свята. "Цього їх навчив Михайло Олександрович, бо і сам завжди не стояв осторонь, допомагав завжди, коли до нього зверталися. Бажаю учням студії пронести через все життя ту любов до прекрасного, яку вам подарував ваш учитель…”
   З теплими словами про вчителя, з тремтінням в голосі, до присутніх зверталися учні студії Джемма Марандян та Юля Капінус. Юля прочитала і свої вірші присвячені вчителю студії. Рядочком з одного вірша названо цю розповідь.
   Костянтин та Михайло Захарови також подякували Аллі Петрівні, за те, що вона сприяла тому, що справа всього життя батька знайшла втілення тут, у дружній шкільній сім`ї і стала надбанням Градизька.
  А він для України сином був,  
  Бо мову українську вчив
  І міг вірші по-українськи написати.
  Крім таланта художника, було ще одне захоплення - поезія. Його вірші - гімн життю, красі, природі, коханій дружині. То вже в останній час, коли відчував, що перемагає хвороба, зізнається:
  І біль без краю, і без дна
  Душа мов рана, кровоточить…
   Пригадую, наші зустрічі з ним, розмови про студію, про винайдену нам пластилінову техніку, про поезію. Жаль, не дожив до того часу, коли вийшла районна збірка "Моя Глобинщина - 2”, де були і його вірші.